Пожежа у лісі (казка)

Було спекотне літо. Усі звірі і птахи відпочивали в затінку, чекаючи прохолодного вечора. Понад лісом проїхала машина. Водій викинув з вікна недопалок.
Згодом сонечко почало сідало за ліс, а птахи розпочали весело щебетати. В тім місці, де упав недопалок, з'явився маленький димок. Потім з диму з'явилося багаття. Але жителі лісу не бачили цієї біди, бо кожен займався своєю справою. Першими побачили вогнище дятли, які на старій груші добували їжу. Дятли зрозуміли, що прийшла біда у ліс, і вони чимдуж полетіли попередити всіх жителів лісу. Звірі почали збирати своїх дітлахів, щоб відвести в безпечне місце. Ліс палає, вогонь пожирає все на своєму шляху. А мама-зайчиха не знайде своє одне зайченя. Воно пострибало на галявину понюхати дзвіночки. Та ось мама побачила, що воно безтурботно гуляє, ухопила дитя і швидко побігла в безпечне місце.
А вогонь все палає, дерева та земля чорніють…
Не треба кидати цигарки, щоб не сталося лиха. Люди жорстокі, вони не задумуються, яку шкоду приносять природі.

Криворучко Кирило, учень 6-А класу

Вогонь і Вітер (казка)

На краю села невеликий простір, а через дорогу безкрає пшеничне поле. Сільські хатинки стояли охайні під літнім вечірнім сонцем, бо господарі дбали про порядок і чистоту.
Страшна подія сталася одного літнього дня. Один з господарів виніс зі свого подвір'я сміття, сухі гілки дерев та кущів. Склав все у купу, постояв, докурив цигарку, кинув на землю, начебто загасив та й пішов поратись по господарству. За мить смітник загорівся. Запалало вогнище. Вогонь весело реготав, його полум'я піднялося високо вгору. З висоти свого тріумфу Вогонь побачив безкрайнє золоте поле. “О, я хочу туди !” - заволав Вогонь. Він швидко спалив все, що було на звалищі і кинувся до дороги, залишаючи за собою чорний попіл. Але Вогонь не міг перескочити через чорну ріллю, яка захищала поле. І так крутився і так. Та не даремно ж в народі говорять: « Скільки б вогонь не їв, ніколи ситий не буває».
- Вітре, Вітре, перекинь мене туди, он на той золотий лан, я хочу там розгулятися, - почав благати Вітра Вогонь.
Почув Вітер прохання Вогню, але побачив його витівки. Дуже любив невгамовний Вітер цей простір, це безмежне поле, ці золотаві колоски, в яких купався.
- Розгулятися? Ні, ти не гуляєш, ти нищиш все навкруги. Я не віддам тобі цього поля, - просвистів обурений Вітер.
Зібравши всі свої сили він набрав з землі піску та пилу і щосили сипонув на вогонь. Враз полум'я згасло. Радіючи своїй перемозі, Вітер здійнявся в синє небо і почав витанцьовувати над щойно врятованим золотим

Бутов Віталій, учень 6-Б класу

Відважні пожежники (оповідання)

Одного літнього ранку ми сім'єю пішли в ліс на відпочинок. Все було чудово: ми гралися, варили кашу, готували шашлики. Але раптом мій тато відчув різкий запах диму. Поглянувши в інший бік, ми побачили, як горить ліс. Від вогню почали тікати пташки, звірі. Вогонь піднімався все вище і вище. Тато не вагаючись викликав пожежників. Через кілька хвилин вони приїхали. Моїм радощам не було меж, адже я побачив серед рятівників свого хресного батька Ігора. Він швидко наказав своїм колегам витягнути рукав та приєднати його до бочки з водою. Пожежники почали гасити вогонь. Спочатку він ніби боровся з рятівниками, а потім почав потихеньку вщухати. Та раптом дядя Ігор почув чийсь писк. Це була маленька косуля. Вона застряла ніжкою в гілках. Побачивши, що вогонь підступає до маленької косулі, хресний почав прориватися до неї. Йому вдалося врятувати косулю, а його товаришам врятувати ліс.
Так я зрозумів, що пожежники — сміливі люди, які рятують життя не лише людські, а й звірів.

Носулєв Дмитро, учень 6-А класу

Сірники - не іграшки! (вірш)

Павлусь із школи додому йшов
І сірники на дорозі знайшов:
«Оце так удача, - подумав Павлусь.-
Покличу всіх друзів і їм похвалюсь!»

Зібралися діти у парку гуртом,
Давай–но збирати багаття бігом.
Знесли кучу хмизу і гілля сухого,
Дорослих із ними не було нікого.

Павлусь сірника із коробки дістав
Та гордо всім друзям своїм він сказав:
«Дивіться, розвага чекає на нас,
Вогонь розведу за секунду для вас!»

З розмаху сірник об коробку черкнув
Та хтось несподівано вогник задув.
За спинами хлопців пожежник стояв,
Суворо та голосно він наказав:

«Вогонь для розваги розводить не варто,
Бо легко і швидко вогонь розпалить,
Але так непросто пожежі гасить».

Додому дітей пожежник довів
І про безпеку з вогнем розповів.
Добре знають тепер хлопчаки,
Що не іграшки - їм сірники!

Дворна Юлія, учениця 10 класу

Кiлькiсть переглядiв: 148

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.