З метою привернення уваги учнівської молоді до проблем охорони птахів та їх природних біотопів, залучення учнів до активної природоохоронної роботи, Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді та Українське товариство охорони птахів пропонують взяти участь у щорічній природоохоронній акції “Птах року”.
«Повзик ( Sitta europaea l.) - птах року 2016».
Метою акції є:
• вивчення учнями біологічних особливостей птахів даного виду;
• проведення моніторингу чисельності виду на певній території;
• сприяти формуванню в учнів переконань, моральних принципів та активної життєвої позиції в галузі охорони птахів.
До участі в конкурсі запрошуються вихованці позашкільних навчальних закладів та учні загальноосвітніх навчальних закладів. Проекти можуть бутивиконані як індивідуально, так і колективно. Окрема категорія проектів – інструктивно-методичні матеріали керівників творчих учнівських об’єднань,вчителів біології.
РОБОТИ УЧНІВ
ПОВЗИК (КАЗКА)
Давно це було. Якось народилося в горобиній сім’ї незвичайне пташеня.
Таке собі синьо-сіре, з великою головою, довгим дзьобом, проте з коротеньким хвостиком. Ну ніби з казки про гидке каченя.
Йшов час. Батьки горобенят душі не чаяли у своїх дітях. З ранку до ночі носили їм різну поживу. І з кожним днем підростали пташенята, а разом з ними підростав і наш незвичайний птах. І ось він перетворився на справжнього красеня. Чорна смуга, що починалася з - під очей і переходила на дзьоба, додавала йому справжньої краси. Пір’я птаха стало яскравішим, більш виразним. Але він не загордився: сміливо захищав своїх молодших братиків та сестричок від хижаків. З кожним днем його загострений дзьоб ставав міцнішим, і незабаром птах уже міг розлущувати горіхи та тверде насіння.
Минав час. Синьо-сірий горобець залишив своїх батьків, звив гніздечко і знайшов собі подругу. А невдовзі на світ з’явилося сім синьо-сірих пташенят. Коли вони підросли, люди помітили, що завдяки своїм міцним кігтям пташенята вправно лазять по деревам. Але як це вони роблять! Шукаючи їжу, горобенята пересувалися високо по деревам як уверх, так і вниз. Ніби повзали по стовбуру дерева.
От тому то і назвали люди цих птахів повзиками.
Бутов Віталій, учень 5 – А кл.
ПЕРШІ ПРИГОДИ (КАЗКА)
Жили собі птахи повзики. По весні вони звили собі гніздо високо на дереві та висиділи там своїх діточок.
Одного разу дорослі птахи полетіли добувати їжу для себе та своїх діточок, які були вже чималенькі, але ще не вилітали з гнізда. Діток залишили самих та наказали їм вести себе тихо: не висовуватися з гнізда, щоб не випасти з нього. Та коли батьки полетіли, дітки почали бешкетувати, і один із них випав з гнізда. Випав, проте не дуже забився, отряхнувся та й пішов знайомитися з навколишнім середовищем.
Для нього все було дуже цікавим: і трава, і квіти, і високі дерева, і яскраві метелики, що кружляли довкола. А ж тут де не взялася білка (вона була сусідкою пташеняти) та й давай розпитувати малого як це він опинився на землі. Стала вона думати гадати, як зарадити біді, як допомогти пташеняті знову потрапити до гніздечка. Ця білка була така товариська. Вона знала майже всіх у лісі. Тому і звернулася про допомогу до великого птаха, що сидів на вершечку старої сосни. Щоб він підкинув на своїх дужих крилах малечу до гніздечка. Птах з радістю виконав її прохання. А ось маленький позичок навіть засмутився, що так мало погуляв лісом. Проте з великою радістю розповідав братикам про свої перші пригоди.
Матвієнко Ангеліна, учениця 5 – А кл.
ЧОМУ ВСІ ПОВЗИКИ ХОДЯТЬ З НАХИЛЕНОЮ ГОЛОВОЮ? (КАЗКА)
Цікаві птахи ці повзики. Ще колись раніше вони ходили з рівно піднятою головою. Але одного разу трапилась пригода, яка змінила їхню поставу. Ось про неї я вам зараз і розкажу.
Один маленький повзик дуже пишався своєю красою і змалечку ходив з високо піднятою головою. Виріс повзик, став дорослим, і аж раптом всі зауважили, що в нього нерівна, якась з горбинкою, спинка. Куди не прилетить, скрізь чує щебетання поза спиною. Почали птахи його дражнити, повзик навіть плакав з образи. І щоб якось зарадити своєму горю, вирішив повзик полетіти до старої мудрої сови, бо вона ж про все на світі знає. Птах мав велику надію, що тітонька Сова йому допоможе. А воно й справді, про мудрість сови чути було по всіх сусідніх лісах.
Та жила мудра сова далеко: у дуплі старого величезного дуба, що ріс на просторій галявині такого ж старезного лісу. Три дні і три ночі летів повзик. Змучився, хотілося їсти і пити. Але він все таки долетів, дуже вже хотів почути мудрої поради. Дочекався ранку, сова якраз прилетіла після нічного полювання і вже збиралася зайти до свого дупла.
- Доброго ранку, тітонько. Вибачте мене, що вас турбую. Дуже вже потрібна мені ваша мудра порада.
І розказав повзик їй всю свою історію. На що Сова відповіла так:
- Як би ти, любий Повзику, не загордися своєю зовнішністю, то ходив би як звичайний птах, з рівною спиною. А так маєш те, що маєш. І виправити це вже ніяк не можна. Ось як я тобі скажу: «Із-за гордині багато бід трапляється.»
Сказала і пішла в дупло спати. Не встиг повзик і подякувати. Заплакав він, його голова ще більше похилилася. Аж тут внизу на стовбурі кремезного дуба птах побачив великого жука. Вчепився гостренькими кігтиками за кору та й побіг донизу по здобич. З того часу повзики можуть пересуватися по стовбурах дерев як у верх, так і вниз.
Повернувся повзик до свого лісу, та й став жити далі. А пташки, як дізналися про його незвичайні здібності, перестали насміхатися, деякі навіть стали заздрити.
А всі повзики з того часу ходять з нахиленою головою.
Вагіна Єва, учениця 6 класу
НАЙПОМІТНІШИЙ З УСІХ (ВІРШ)
Хто веселим свистом будить ліс,
Сповіщає всіх, що ніч минає?
Це маленький повзик всім навкруг
Про красу життя розповідає.
Коротенький тулуб, куций хвіст,
Сіра спинка та чорненькі очі.
Цілий день то стука, то свистить
Безперервно зранку і до ночі.
Він завжди веселий та прудкий,
Навкруги ніщо його не переймає.
Незалежний та безстрашний птах
Всякого зустрічного займає.
Завжди в русі, в пошуках харчів,
Він даремно часу не втрачає –
Нишпорить навкруг туди сюди,
Сотні хованок ця птаха зберігає.
Здається, що звичайний поміж всіх,
І що його ніхто не помічає,
Та повзик – найпомітніший з усіх,
Бо дуже вже веселу вдачу має!
Дворна Юлія, учениця 9 кл.
Коментарi